Фото Krzysztof Bulla, CC BY-SA 4.0, Wikimedia CommonsВерхньосілезький етнографічний парк у Хожуві. У застосунку Turi ця сама мапа показує вашу позицію, веде від точки до точки і дає змогу позначати оглянуті місця.
Позиція наживо, маршрут від точки до точки, описи, які можна читати й слухати. Безкоштовно, без акаунта, також англійською, німецькою та українською.
Завантажити для AndroidТой самий план, що й у застосунку. Торкніться точки, щоб побачити фото і опис; у Turi ви побачите на ньому й себе.
План: OpenStreetMap (ODbL) і BDOT10k GUGiK, звірений з аерофотознімками. Описи і фото: Turi та Wikimedia Commons. Щось не так? Повідомте про це в застосунку, у картці точки.
Музей «Górnośląski Park Etnograficzny w Chorzowie» (Верхньосілезький етнографічний парк у Хожуві) є скансеном у Сілезькому парку, відкритим для відвідувачів 1 червня 1975 року. На близько 33 гектарах стоїть близько 78 пам'яток з XVII до XX століття: хати, комори, клуні, два вітряки, водяний млин, кузні, школа, корчма, арештний дім і два дерев'яні костели. Будівлі перенесли зі східної частини Верхньої Сілезії і з Домбровського басейну та розставили в секторах, що відповідають регіонам, від Сілезьких Бескидів до Люблінецької землі. У багатьох хатах облаштовано давні інтер'єри, а в садибах живуть вівці, кози, корова, кінь і кролі.
Фото Krzysztof Bulla, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons1Хата 1876 року походить з гірської Istebna і разом із хлівцем утворює так звану лучну садибу; це перша будівля на маршруті огляду. Дату будівництва і розетку вирізьблено на балці у світлиці. Усередині облаштовано гуральську світлицю зі столом, лавами і ліжком, а на Великдень музей показує тут традиційний великодній сніданок.
Фото Krzysztof Bulla, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons2Валюша, яку ще називали сукновальнею, служила для ущільнення і звалювання вовняної тканини, з якої виходило міцне сукно. Такі маленькі сільські виробництва колись працювали в горах у багатьох місцях. Валюша з Brenna 1920 року не збереглася, тому музей відтворив її за документацією, а з 2014 року її механізм рухає вода, яку підводять дерев'яним жолобом.
Фото Abraham, CC BY 4.0, Wikimedia Commons3Чинбарня межі XIX і XX століть походить з Koniaków у Сілезьких Бескидах, де гуралі вичинювали шкури тварин. Усередині працює виставка «Na własnej skórze. Tradycyjne garbarstwo» (На власній шкурі. Традиційне чинбарство): відвідувачів вітає диктор, який говорить коняківською говіркою, а обладнання, про яке він розповідає, по черзі підсвічується. Можна також побачити вичинені шкури і модель інтер'єру, надруковану на 3D-принтері.
Фото Abraham, CC BY 4.0, Wikimedia Commons4Будинок 1794 року стояв в Istebna і є головною хатою бескидської садиби багатого селянина, до якої належать також клуня і хлівець з Istebna, комора з льохом з Brenna і копінець. Музей називає його двірною хатою: будівлі садиби стоять навколо подвір'я. Варто придивитися до різьблених дверей і піддашшя вздовж стіни, а біля хати працює мультимедійний гід.
Фото Krzysztof Bulla, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons5Хата 1809 року походить зі Stary Groń у Brenna і є одним із найстаріших житлових будинків у музеї. Гроневі садиби колись закладали високо на гірських хребтах, далеко від села, тому разом із хатою ткача вона стоїть на невеликому підвищенні, збоку від головного маршруту. Зблизька видно майстерні з'єднання колод на кутах.
Фото Krzysztof Bulla, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons6Хата 1820 року походить зі Stary Groń у Brenna і належала тому самому власникові, що й сусідня гронева хата. Обидві стоять на невеликому підвищенні, далеко від головного маршруту, бо гроневі садиби колись закладали високо в горах, далеко від села. Усередині показано майстерню ткача з ткацьким верстатом, прядками та іншим знаряддям для прядіння.
Фото Abraham, CC BY 4.0, Wikimedia Commons7Кузня 1843 року походить із Zamarski на Цешинському Погір'ї і належить до садиби середньозаможного селянина разом із хатою з Bażanowice і клунею з Ustroń. Усередині і під стріхою збереглося знаряддя коваля: ковадло, важка чавунна плита з отворами для формування заліза і давні машини. Під час свят тут відбуваються покази ковальської роботи.
Фото Krzysztof Bulla, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons8Хата 1872 року походить з Bażanowice на Цешинському Погір'ї і є житловим будинком садиби середньозаможного селянина, до якої належать також клуня з Ustroń і кузня із Zamarski. Має ґонтовий дах із напівщипцями і ґанок біля входу. Музей присвятив їй окремий зошит, у якому описав історію села і родин господарів, а також зміни в конструкції та облаштуванні будинку.
Фото Abraham, CC BY 4.0, Wikimedia Commons9Будівлю звели 1853 року у Wapienica, сьогодні районі Bielsko-Biała, і від початку призначали для сільської народної школи. У класі стоять старі парти, дошка і вчительська кафедра, а поруч облаштовано кімнату, у якій жив учитель. Під час занять «W starej szkole» (У старій школі) діти сідають за парти, пишуть грифелем на сланцевій табличці і пробують писати пером зі сталевим кінчиком.
Фото Abraham, CC BY 4.0, Wikimedia Commons10Невелику дерев'яну будівлю з металевою вітровою турбіною на даху збудували 1918 року в Nierodzim, сьогодні районі Ustroń. Вона належить до садиби багатого селянина з Goleszów, а всередині стоїть пристрій для мелення зерна, який рухає сила вітру. Варто порівняти його з дерев'яним вітряком із Grzawa, що стоїть в іншій частині музею.
Фото Krzysztof Bulla, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons11Велика хата 1886 року походить з Goleszów на Цешинському Погір'ї і є єдиною будівлею в музеї, збудованою у зрубній конструкції із зовнішнім пристовпним каркасом (przysłup). У ній жили євангелики, тому інтер'єри облаштовано так, як в євангелицьких домах. У хліві під тим самим дахом працює виставка «Niecki i koryta» (Ночви і корита), а із садиби відкривається краєвид на луки й хати.
Фото Waraciła, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons12Велична дворова комора 1738 року походить із Simoradz на Цешинському Погір'ї і має двоповерхову брилу з широкими ґонтовими піддашками. Роками вона була недоступна, а сьогодні в ній працює постійна виставка «ULiversum» про бджіл та їхнє співжиття з людиною. Стоїть на Малій луці (Mała Łąka), приблизно за 700 метрів від каси, а дорога до неї веде повз музейні пасіки.
Фото Marek Mróz, CC BY 4.0, Wikimedia Commons13Клуня на восьмикутному плані приблизно середини XIX століття походить з Brzeźce в Пщинському регіоні і належить до садиби багатого селянина з Frydek. Високий солом'яний дах низько спадає над стінами з колод. У ній зберігали зерно і солому, а біля клуні працює передавач музейного мультимедійного гіда.
Фото Marek Mróz, CC BY 4.0, Wikimedia Commons14Крита товстою солом'яною стріхою хата 1852 року походить з Frydek біля Pszczyna і є житловим будинком садиби багатого господаря, до якої належать клуня з Brzeźce, повітки з Kryry і Kobiór, хлів і криниця з Łąka. Навколо подвір'я стоять плетені з лози тини, а біля садиби працює пасіка, де відбуваються пасічницькі покази. На свята у світлиці стоїть сніп сіна.
Фото Krzysztof Bulla, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons15Крита соломою хата 1857 року походить з Dziećkowice, сьогодні району Mysłowice, і показує садибу безземельного селянина, яка складалася лише з однієї будівлі. У скромних світлицях стоять прості меблі, а перед хатою росте барвистий квітник. Під час свят біля хати відбуваються покази прання на пральній дошці.
Фото Konrad Kurzacz Pimke e-mail: konrad.kurzacz@gmail.com, CC BY-SA 3.0, Wikimedia Commons16Вітряк збудували, ймовірно, у першій половині XIX століття на пагорбі біля села Grzawa, а 1964 року перенесли до музею як другий об'єкт в його історії. Спочатку він був козлаком, згодом його перебудували на палтрак, який обертався на роликах по рейці, щоб повернути крила до вітру. Після ремонту, завершеного 2014 року, він знову працює: під час свят музей запускає його і проводить екскурсії інтер'єром із млиновими каменями.
Фото real name: Jacek Durski pl.wiki: Durski commons: Durski…, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons17Водяний млин походить з Imielin, з частини, яку називають Jamnice, і належить до млинарської садиби разом із коморою з Warszowice і клунею з Grzawa. 2014 року, після ремонту будівлі і відтворення водотоків, його вперше запустили поза давнім місцем. Біля будівлі видно дерев'яне водяне колесо, а під час показів працюють жорнова дробарка і вальцевий млинок.
Фото Krzysztof Bulla, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons18Дерев'яний костел святого Йосипа Робітника збудували 1791 року в селі Nieboczowy над Одрою, якого сьогодні вже немає на мапі. 1971 року його перенесли до Kłokocin, а 1995 року до музею, де його освятили 1997 року. Має ґонтовий дах із двома цибулястими вежками й опасання навколо стін, а всередині стоїть вівтар XVIII століття з Moszczenica. З травня до жовтня тут відправляють меси.
Фото Krzysztof Bulla, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons19Дерев'яний арешт XIX століття походить зі Skrzyszów у Водзіславському повіті. За словами музею, це єдина така громадська будівля в скансені і, ймовірно, останній збережений дерев'яний арешт такого типу в Польщі. Стоїть у центрі експозиції, неподалік корчми і костелу.
Фото Marek Mróz, CC BY 4.0, Wikimedia Commons20Дерев'яна корчма 1870 року походить зі Świerczyniec і стоїть у пщинсько-рибницькій частині музею. Корчми колись були місцем відпочинку, розваг і зустрічей мешканців села, а музей видав про цю корчму окремий зошит, бо її розташування на відшибі і долі мешканців довго були загадкою. Сьогодні в будівлі працює ресторан «Karczma U Brożka», а поруч стоїть сцена скансену, на якій відбуваються концерти і свята.
Фото Marek Mróz, CC BY 4.0, Wikimedia Commons21Хата походить з давнього села Katowice, з поселення Drajok, і в ній жив передостанній солтис Катовіце, тому музей називає її хатою солтиса. Вона стоїть у садибі разом із голубником з Dąbrówka Mała і хлівцем з Bogucice. Входи захищає дерев'яний ґанок з ажурними дошками, а у світлицях ви побачите креденс, стіл і ліжка; на свята тут облаштовують традиційні прикраси.
Фото Marek Mróz, CC BY 4.0, Wikimedia Commons22Голубник на високому стовпі походить з Dąbrówka Mała, сьогодні району Катовіце, і постав на межі XIX і XX століть. Багатокутний будиночок для птахів має вхідні отвори і ґонтовий дашок. Стоїть у садибі солтиса з хатою з Katowice, а поруч, за парканом, видно невеликий хлівець з Bogucice XIX століття.
Фото Krzysztof Bulla, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons23Скромна хата приблизно середини XIX століття походить з Bykowina, сьогодні району Ruda Śląska; останньою в ній жила типова сілезька робітнича родина. У музеї в ній облаштовано давню сільську крамницю з прилавком, вагою і полицями з товарами. Цікавинка: холодильник 1930-х років, який можна побачити під час етнопрогулянок.
Фото Krzysztof Bulla, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons24Хата 1851 року походить з Kalina на Люблінецькій землі і була призначена для двох родин: господаря і старших, які передали йому господарство. Сьогодні її називають хатою знахарки: одна світлиця показує народне лікування травами, а друга вірування і магію в сільській садибі. Біля дверей сохнуть пучки трав, а під час етнопрогулянок діти куштують трав'яні настої.
Фото Marek Mróz, CC BY 4.0, Wikimedia Commons25Крита соломою хата 1874 року походить з Łazy біля Błędów у Домбровському басейні і є житловим будинком садиби багатого селянина з клунею, кузнею з возівнею і криницею. У садибі живуть музейні тварини: кози, корова і кінь, а поруч стоять вулики присадибної пасіки. Перед хатою росте квітник, обгороджений штахетним парканом.
Фото Krzysztof Bulla, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons26Дворова комора 1730 року походить з Bujaków, сьогодні району Mikołów, і потрапила до музею 1969 року як один із перших об'єктів. Довга будівля з товстих колод із високим ґонтовим дахом служила для зберігання зерна з дворових полів. 2021 року її першою взяли на консервацію в програмі порятунку дерев'яних пам'яток музею.
Фото Krzysztof Bulla, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons27Кірху збудували для євангеликів з робітничого селища в Bobrek з готових дерев'яних елементів, куплених у фірми Christoph und Unmack з Niesky в Лужиці, і освятили 1932 року. Після пожежі 2014 року вцілілу конструкцію розібрали, перенесли до музею і відбудували, а відкрили її 2017 року. Це один із нечисленних прикладів збірного сакрального будівництва; тут відбуваються богослужіння і концерти.
Згруповано як у легенді плану. Зірочка позначає рекомендовані точки.
Фото Abraham, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons36 точок · бл. 4 год 30 хв огляду
Сілезький зоологічний сад розташований у Сілезькому парку, на межі Хожува й Катовіце, і займає понад 47 га. Його відкрили 1958 року, а сьогодні тут живе понад 200 видів тварин, від індійських слонів, білих носорогів…
Переглянути мапу
Фото Igor123121, CC BY 4.0, Wikimedia Commons44 точки · бл. 3 год 30 хв огляду
Зоологічний сад у Кракові відкрили 6 липня 1929 року на пагорбі Pustelnik у Вольському лісі, приблизно за 8 км від центру міста. На майже 17 гектарах лісової території живе близько 1500 тварин 260 видів.…
Переглянути мапу
Фото Dawid Galus, CC BY-SA 3.0 pl, Wikimedia Commons41 точка · бл. 4 год огляду
Зоологічний сад в Ополі розташований на острові Болко (Wyspa Bolko) на Одрі і займає близько 20 гектарів. За даними зоопарку, тут живе близько 5000 тварин понад 440 видів, зокрема близько 70 рідкісних видів, яким…
Переглянути мапу