Фонтан «Грибок», джерело № 11 ★Саме тут починається сіль із Цехоцинка. «Грибок» стоїть над джерелом розсолу № 11, пробуреним на глибину близько 415 метрів. Розсіл б’є вгору і стікає краєм чаші, а дрібні краплі насичують повітря, тож біля фонтана дихається, як біля моря. З цього джерела розсіл тече трубами на градирні: це перший із трьох етапів виробництва солі, які ви побачите на прогулянці.
Градирня № I ★Градирні I і II збудували в 1820-х роках за проєктом Якуба Ґраффа, запрошеного з Саксонії. Градирня № I має 648 метрів завдовжки і майже 16 метрів заввишки. Вона стоїть на близько 7 тисячах дубових паль, забитих у землю, а її стіни заповнені терном. Розсіл стікає гілочками, випаровується на вітрі й сонці, а в повітрі лишаються йод, бром і сіль: довкола градирень утворюється природний інгаляторій. Модернізацію градирень завершили 2023 року.
Градирня № II ★Градирня № II найдовша: 719 метрів, і стоїть паралельно до першої. Розсіл не стікає всіма градирнями одночасно, а проходить ними по черзі й щоразу густішає. На цій градирні він найбільш концентрований, а потім трубами тече до солеварні. Тож градирні є не лише інгаляторієм, а й діючою фабрикою солі: другий етап виробництва, який триває тут тим самим способом майже 200 років.
Градирня № III ★Найкоротшу градирню, 333 метри, добудували 1859 року навскіс до двох перших. Вона закриває з півночі простір між ними, тож усі три утворюють підкову завдовжки разом близько 1,7 кілометра: це найбільший комплекс дерев’яних градирень у Європі. Поруч лежить заповідник «Цехоцинек», де на засоленій землі ростуть рослини, знайомі з морського узбережжя, як солонець і айстра солончакова. З 2017 року градирні є Пам’яткою історії, а в серпні 2026 року підписали заявку на внесення комплексу до списку ЮНЕСКО.
Фонтан «Ясь і Малгося»Фонтан із фігурками Яся і Малгосі, героїв казки братів Грімм, прикрашає старий Курортний парк і внесений до реєстру пам’яток. Гарне місце, щоб трохи перепочити, перш ніж піти до градирень.
Пам’ятник Станіславу СташицюПосередині Парку градирень стоїть пам’ятник Станіславу Сташицю. Цей учений і діяч Королівства Польського дбав про розвиток гірництва й промисловості, і з його ініціативи в Кельцях постала гірнича школа, де викладав Якуб Ґрафф, пізніше автор цехоцинських градирень. За пам’ятником уже видно першу з них.
Пам’ятник Якубу Ґраффу і джерело № 17Цей пам’ятник вшановує Якуба Ґраффа, професора Гірничої академії в Кельцях, який спроєктував цехоцинські градирні. Поруч стоїть дерев’яна будка над водозабором розсолу № 17. Між градирнями збереглися й давні будівлі для перекачування та передачі розсолу. Колись його качали парові машини й вітряки, сьогодні електричні насоси, але все інше працює так, як у XIX столітті. Глибше в підкові, за огорожею, стоять руїни модерністського соляного басейну 1932 року, закритого 2001 року; з 2025 року він належить воєводському самоврядуванню, яке оголосило його відбудову.