Арсенал: постійна виставка «Tajemnice codzienności» ★Колишній артилерійський арсенал фортеці Торунь 1824 року є головною будівлею музею, а постійні виставки працюють у ньому з 1960 року. Сьогодні тут каса з крамничкою і виставка «Tajemnice codzienności. Kultura ludowa i jej pogranicza od Kujaw do Bałtyku (1850-1950)» (Таємниці повсякдення. Народна культура та її пограниччя від Куявії до Балтики). Її добре поєднати з прогулянкою скансеном, бо вона показує предмети з тих самих регіонів, що й хати.
Вітряк-козлак із Wójtówka (1896) ★Вітряк-козлак із Wójtówka у ґміні Bądkowo на Куявії поставили 1896 року, і в ньому працювали три покоління мірошників із роду Саламонських (Salamoński). Уся будівля обертається на товстому сосновому стовпі, щоб повернути крила проти вітру, а її стіни не торкаються землі. Вітряк досі справний, і музей запускає його під час свят у парку.
Хата зі Skórzenno (сер. XIX ст.) ★Хату зі Skórzenno у ґміні Osiek у регіоні Kociewie збудували приблизно в середині XIX століття. Її вирізняють надзвичайно багато оздоблені двері й віконниці з рослинним мотивом, а перед входом є піддашшя-ніша. Усередині світлиця дідуся й бабусі зі старішими речами і світлиця молодих із меблями початку XX століття, а в коморі кухонний посуд і запаси.
Хата з Męcikał (поч. XIX ст.) ★Хата з Męcikał у ґміні Brusy на Кашубах постала на початку XIX століття. Над двома входами виступає навислий дах, який утворює піддашшя без стовпів. Тут жила трипоколінна родина малоземельного господаря, яка ловила рибу і сезонно працювала в багатших, а дідусь плів кошики і тримав бджіл, бабуся ж зналася на травах.
Курна хата з Laski (сер. XIX ст.) ★Хата з Laski у ґміні Śliwice в Тухольських Борах походить приблизно із середини XIX століття. Це курна хата без комина: дим із відкритого вогнища виходив на горище і далі отворами у фронтонах даху, а у вікнах замість скла плівки з волових міхурів. Тут жила безземельна родина з курми й однією козою, яка підробляла збиранням ягід і грибів та роботою в лісі.
Хата з Rakutowo (поч. XIX ст.) ★Дім заможного господаря з Rakutowo у ґміні Kowal на Куявії, збудований на початку XIX століття. Інтер'єр показує життя двопоколінної родини межі XIX і XX століть: щодня готували, працювали і спали в кухні, коморі і малій світлиці, а велику світлицю з образами святих відчиняли на свята й родинні урочистості. Перед хатою стоїть дерев'яна криниця.
Пожежне депо з Pływaczewo (поч. XX ст.) ★Депо Добровільної пожежної охорони з Pływaczewo у ґміні Wąbrzeźno постало на початку XX століття. Найважливіший тут кінний пожежний віз межі XIX і XX століть зі скринею для води і повним спорядженням, а поруч, у прибудові, стоїть дерев'яна бочка-водовоз. Біля депо височіє дзвіниця з чавунним дзвоном, яким сповіщали село про пожежу.
Кузня з Jastrzębie (друга пол. XIX ст.) ★Кузню з Jastrzębie у ґміні Bartniczka збудували в другій половині XIX століття. Усередині стоять велике дворіжкове ковадло і менше допоміжне, за ними горн, а на столі з лещатами і на стінах лежать і висять ковальські інструменти. Перед кузнею стоїть спеціальна клітка, до якої заводили неспокійного коня під час кування.
Хата зі стайнею із Sucha (поч. XIX ст.) ★Хата зі стайнею із Sucha у ґміні Lubiewo в Тухольських Борах походить з початку XIX століття. Вхід захищає декоративно вирізане кутове піддашшя, а фронтон прикрашають дошки, викладені ялинкою, круглі отвори і дерев'яна пташка на гребені даху. В одній світлиці жили старші господарі серед меблів XIX століття, у другій молодші з дітьми, а всі користувалися спільною кухнею.
Водяний млин зі Strzygi (поч. XX ст.) ★Водяний млин зі Strzygi у ґміні Osiek на Добжинській землі збудували на початку XX століття, а в парку його відкрили для відвідувачів 1991 року. Спочатку його рухало водяне колесо, згодом турбіна, а трансмісійна система приводила в рух лущильник, елеватори і вальцевий млин на трьох ярусах. Усередині ви побачите первісне обладнання і пристрої з часів модернізації.
Дворова комора з Bronisław (1767)Дворову комору з Bronisław на Куявії збудували 1767 року. У таких коморах двір зберігав зерно з фільварку, тому будівля в багато разів більша за селянську комірчину в куявській садибі. Варто обійти її довкола і придивитися до високого чотирисхилого даху, критого стріхою.
Корівник з Rakutowo, так звана глинянкаГосподарська будівля з Rakutowo на Куявії, яку називають глинянкою, є реконструкцією корівника другої половини XIX століття. Стіни обліпили глиною, змішаною із соломою, і побілили вапном, а дах укриває стріха. Усередині курник, корівник і стайня, а на місці колишнього хліва працює олійня, яка показує, як у господарстві вичавлювали олію для власних потреб.
Клуня з Kowal (1806)Клуню з Kowal на Куявії збудували 1806 року. Це найбільша будівля куявської садиби: крізь широкі ворота заїжджав віз із сіном або зерном, а вікон немає, бо світло тут не було потрібне. Посередині тягнеться тік, на якому молотили зерно і тримали сільськогосподарські машини, а обабіч два засіки для необмолоченого зерна, соломи і сіна.
Хлібна піч із КашубіїОкремо розташована хлібна піч є реконструкцією кашубської печі кінця XIX століття. Такі печі будували неподалік садиби, у полі, у саду чи садку, і пекли в них хліб кілька родин або одне заможне господарство. Піч на кам'яній основі захищає крутий дашок із дощок.
Корівник із Kłodawa (поч. XIX ст.)Корівник із Kłodawa у ґміні Chojnice на Кашубах походить з початку XIX століття. Усередині три окремі приміщення для тварин, а праворуч возівня, усе під однією стріхою. Під стінами поставлено давнє сільськогосподарське знаряддя, серед нього плуг, яке діти можуть роздивитися зблизька.
Кінний привід із Wierzchucin KrólewskiДерев'яний кінний привід (кірат) стоїть у тухольській садибі під дашком на стовпах. Кінь, що ходив по колу круглою стежкою, обертав механізм, а його рух передавали на господарські машини. Навколо приводу видно викладене деревом коло, по якому ходила тварина.