Прогулянка починається біля брами на передпіллі палацу. Вхід до парку біля палацу платний: квитки можна купити в касовому будинку на передпіллі, на вулиці Станіслава Костки Потоцького, і в автоматах, а до палацу потрібен окремий квиток. Якщо ви вже в садах, Turi поведе від найближчої точки. Сади лежать на двох рівнях, з’єднаних сходами. Маршрут не охоплює Морисина на другому березі озера: це заповідник поза огорожею парку.
Удома відкрийте місце в Turi і торкніться «Зберегти офлайн»: мапа, описи і фото працюватимуть без зв’язку.
Найдальші точки відвідайте на початку, поки ще є сили.
Позначайте одразу, і на виході знатимете, що залишилося.
Вілянів у застосунку Turi
Позиція наживо, маршрут від точки до точки, описи, які можна читати й слухати. Безкоштовно, без акаунта, також англійською, німецькою та українською.
Той самий план, що й у застосунку. Торкніться точки, щоб побачити фото і опис; у Turi ви побачите на ньому й себе.
1рекомендовані, у порядку маршрутуінші точкиWCтуалети, їжа, каси
План: OpenStreetMap (ODbL) і BDOT10k GUGiK, звірений з аерофотознімками. Описи і фото: Turi та Wikimedia Commons. Щось не так? Повідомте про це в застосунку, у картці точки.
Варто побачити
Вілянів є літньою резиденцією короля Яна III Собеського: бароковий палац кінця XVII століття і сади, які наступні власники розбудовували майже 350 років. За одну прогулянку ви побачите бароковий сад на двох терасах над озером, трояндовий сад, романтичний англійський парк із Китайською альтанкою та пейзажний парк над потоком Служевецьким. 1805 року Станіслав Костка Потоцький відкрив у палаці один із перших публічних музеїв на польських землях.
Фото Diego Delso, CC BY-SA 3.0, Wikimedia Commons1
Атракція
Передпілля і головна брама
Тут ви починаєте. Передпілля з чотирма кварталами дерев обрамлювало дорогу до палацу: за короля Яна III головна алея тяглася аж до костелу в Служеві, а ближче до палацу вздовж неї йшов канал завдовжки 400 метрів. Три алеї, що сходяться перед брамою, утворюють так звану гусячу лапку, мотив, відомий з Версаля, доданий тут лише наприкінці XVIII століття. За монументальною брамою простягається овальний двір.
Фото Adrian Grycuk, CC BY-SA 3.0 pl, Wikimedia Commons2
Атракція
Мавзолей Потоцьких
Неоготичний балдахін над кам’яним саркофагом є символічним надгробком Станіслава Костки Потоцького та його дружини Александри, який 1836 року звів їхній син Александер за проєктом Генрика Марконі. На саркофазі роботи Якуба Татаркевича подружжя лежить, ніби спить. На розі сидять чотири леви з гербами Потоцьких і Любомирських, вирізьблені Константи Геґлем. Саме Станіслав Костка Потоцький відкрив у Вілянові музей для публіки.
Фото PiotrMig, CC BY 4.0, Wikimedia Commons3
Будівля / пам’ятка
Насосна станція
Будинок над озером схожий на середньовічну фортецю, але служив для подачі води до паркових фонтанів. Його збудували в 1850-х роках для Августа й Александри Потоцьких за проєктом Генрика Марконі. Парова машина потужністю 12 кінських сил гнала воду керамічними трубами до чотирьох фонтанів. Поруч стоїть стовп повеней: він нагадує, що нижній сад колись заливала вода, доки у XX столітті не насипали вали.
Фото Geociekawostki, CC BY-SA 3.0 pl, Wikimedia Commons4
Рослини
Нижня тераса і вид на озеро
Нижня тераса барокового саду закінчується над Вілянівським озером. Стрижені стіни дерев, тобто боскети, утворюють тут алеї у формі хреста святого Андрія. За короля Яна III тут були прямокутні ставки, які навіть мали імена: Томаш і Казімєжек. На другому березі озера був королівський звіринець, на початку XIX століття перетворений на парк Морисин, сьогодні заповідник.
Фото Krysiul, CC BY-SA 3.0 pl, Wikimedia Commons5
Атракція
Підпірна стіна, сходи і грот
Два рівні саду розділяє цегляна підпірна стіна з бастіонами на розі, збудована під керівництвом архітектора Августина Локці. Їх з’єднують розбіжні сходи, балюстраду яких 1745 року прикрасив скульптурами Йоганн Хрізостомус Редлер: дитячі фігурки розповідають про чотири етапи кохання, страх, поцілунок, байдужість і сварку, а водночас про пори року. Під верхньою терасою прихований грот із підвалами, недоступний для відвідувачів.
Фото Gunther Ziegler, CC BY-SA 3.0 pl, Wikimedia Commons6
Рослини
Бароковий сад на верхній терасі
Найпарадніша частина саду, яку називали садовим салоном, лежить одразу за палацом, на головній осі. Партери з самшитовою вишивкою відповідали покоям короля і королеви. Вісім кам’яних статуй божеств стоять двома групами: чотири жіночі з півдня нагадують про королеву Марисеньку, чотири чоловічі з півночі про короля. На осі ви побачите візерунки з цегли: вони позначають місце фонтана часів Яна III діаметром близько 4,7 метра.
Фото Wistula, CC BY 3.0, Wikimedia Commons7
Будівля / пам’ятка
Палац у Вілянові
Літню резиденцію короля Яна III Собеського і королеви Марисеньки будували в 1681-1696 роках за проєктом Августина Вінцента Локці. Фасади прославляють рід Собеських і перемоги короля. Бічні крила добудувала в 1720-х роках Ельжбета Сенявська. 1805 року Станіслав Костка Потоцький відкрив тут один із перших публічних музеїв на польських землях. Під час Другої світової війни пограбували близько 80% обстановки, а після реставрації палац відкрили для відвідувачів 1962 року.
Фото Chris Olszewski, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons8
Рослини
Трояндовий сад
Невеликий сад, оточений низьким муром, облаштували в 1850-х роках для Александри й Августа Потоцьких за проєктом Болеслава Павла Подчашинського. Теперішнє планування відтворили за його рисунком. Тут ростуть сорти, що походять від історичних англійських і французьких троянд, відомих до 1867 року, а влітку над квітами кружляють бджоли. Вісь саду веде від палацових сходів через фонтан із хлопчиком і лебедем до статуї Вікторії.
Усі точки (18)
Згруповано як у легенді плану. Зірочка позначає рекомендовані точки.
Атракція 6
Передпілля і головна брама ★Тут ви починаєте. Передпілля з чотирма кварталами дерев обрамлювало дорогу до палацу: за короля Яна III головна алея тяглася аж до костелу в Служеві, а ближче до палацу вздовж неї йшов канал завдовжки 400 метрів. Три алеї, що сходяться перед брамою, утворюють так звану гусячу лапку, мотив, відомий з Версаля, доданий тут лише наприкінці XVIII століття. За монументальною брамою простягається овальний двір.
Мавзолей Потоцьких ★Неоготичний балдахін над кам’яним саркофагом є символічним надгробком Станіслава Костки Потоцького та його дружини Александри, який 1836 року звів їхній син Александер за проєктом Генрика Марконі. На саркофазі роботи Якуба Татаркевича подружжя лежить, ніби спить. На розі сидять чотири леви з гербами Потоцьких і Любомирських, вирізьблені Константи Геґлем. Саме Станіслав Костка Потоцький відкрив у Вілянові музей для публіки.
Підпірна стіна, сходи і грот ★Два рівні саду розділяє цегляна підпірна стіна з бастіонами на розі, збудована під керівництвом архітектора Августина Локці. Їх з’єднують розбіжні сходи, балюстраду яких 1745 року прикрасив скульптурами Йоганн Хрізостомус Редлер: дитячі фігурки розповідають про чотири етапи кохання, страх, поцілунок, байдужість і сварку, а водночас про пори року. Під верхньою терасою прихований грот із підвалами, недоступний для відвідувачів.
Гай АкадемаЗатишний овальний майданчик у північній частині саду облаштували в середині XIX століття як місце відпочинку й роздумів. Назва нагадує афінський гай героя Академа, де діяла Академія Платона. З одного боку майданчик обіймає дуга кам’яної лави з теракотовими статуями жінок із кошиками та вазами з квітковими гірляндами. Вхід стережуть статуї поетів Яна Кохановського і Францішека Карпінського.
Китайська альтанкаАльтанка стоїть у романтичному англійському парку, який на початку XIX століття облаштував на північ від палацу Станіслав Костка Потоцький, включивши в композицію Вілянівське озеро. Її збудували в 1806-1812 роках. Звідси видно штучний острів, затоку озера й Римський міст на другому березі, у Морисині. Це єдиний збережений досі видовий зв’язок між парком і Морисином.
Потік Служевецький і каскадПотік Служевецький тече через південну частину парку і від початку був важливим джерелом води для маєтку. Шимон Боґуміл Цуґ вписав його в англо-китайський сад, а бистра течія дала змогу збудувати мальовничий каскад із гранітних брил. Він зберігся досі, тож ви ще можете послухати шум води. Колись спіднята вода потоку живила палац, сади й канал на головній осі.
Будівля / пам’ятка 4
Насосна станція ★Будинок над озером схожий на середньовічну фортецю, але служив для подачі води до паркових фонтанів. Його збудували в 1850-х роках для Августа й Александри Потоцьких за проєктом Генрика Марконі. Парова машина потужністю 12 кінських сил гнала воду керамічними трубами до чотирьох фонтанів. Поруч стоїть стовп повеней: він нагадує, що нижній сад колись заливала вода, доки у XX столітті не насипали вали.
Палац у Вілянові ★Літню резиденцію короля Яна III Собеського і королеви Марисеньки будували в 1681-1696 роках за проєктом Августина Вінцента Локці. Фасади прославляють рід Собеських і перемоги короля. Бічні крила добудувала в 1720-х роках Ельжбета Сенявська. 1805 року Станіслав Костка Потоцький відкрив тут один із перших публічних музеїв на польських землях. Під час Другої світової війни пограбували близько 80% обстановки, а після реставрації палац відкрили для відвідувачів 1962 року.
Колегіата святої АнниКостел поруч із палацом збудували в 1772-1775 роках за проєктом Яна Котельницького коштом Августа Александра Чарторийського, тодішнього власника Вілянова. У 1857-1870 роках Генрик Марконі перебудував його в стилі неоренесансу для Александри й Августа Потоцьких. Скульптури на фасаді виконав Болеслав Сиревич, а довкола костелу стоять стації хресної дороги. У підземеллі родова крипта Потоцьких і Браницьких.
Оранжерея і сад при оранжереїОранжерея стоїть тут з першої половини XVIII століття, а теперішній класицистичний фасад із чотириколонним портиком отримала 1811 року, коли для Станіслава Костки Потоцького її перебудував Хрістіан Пйотр Айгнер. У таких будинках зимували цитрусові, гранати, лаври й мирти. Сад перед нею наймолодша частина ансамблю: модерністський, з заглибленим газоном, спроєктований 1930 року Зиґмунтом Гелльвіґом і відтворений після війни в 1960-х роках.
Рослини 5
Нижня тераса і вид на озеро ★Нижня тераса барокового саду закінчується над Вілянівським озером. Стрижені стіни дерев, тобто боскети, утворюють тут алеї у формі хреста святого Андрія. За короля Яна III тут були прямокутні ставки, які навіть мали імена: Томаш і Казімєжек. На другому березі озера був королівський звіринець, на початку XIX століття перетворений на парк Морисин, сьогодні заповідник.
Бароковий сад на верхній терасі ★Найпарадніша частина саду, яку називали садовим салоном, лежить одразу за палацом, на головній осі. Партери з самшитовою вишивкою відповідали покоям короля і королеви. Вісім кам’яних статуй божеств стоять двома групами: чотири жіночі з півдня нагадують про королеву Марисеньку, чотири чоловічі з півночі про короля. На осі ви побачите візерунки з цегли: вони позначають місце фонтана часів Яна III діаметром близько 4,7 метра.
Трояндовий сад ★Невеликий сад, оточений низьким муром, облаштували в 1850-х роках для Александри й Августа Потоцьких за проєктом Болеслава Павла Подчашинського. Теперішнє планування відтворили за його рисунком. Тут ростуть сорти, що походять від історичних англійських і французьких троянд, відомих до 1867 року, а влітку над квітами кружляють бджоли. Вісь саду веде від палацових сходів через фонтан із хлопчиком і лебедем до статуї Вікторії.
Пергола і північний садДо садів веде кам’яна пергола з брамою, добудована 1852 року під час перебудови палацу Францішеком Марією Ланчі. Збереглася лише її половина. Над входом латинська цитата з Горація, яку можна перекласти так: зважте солодке забуття життя, повного турбот. За нею бароковий північний сад із симетричними квартирами та партером-вишивкою: низькими живоплотами, викладеними у візерунок, як на східному килимі. Сад є реконструкцією.
Англо-китайський паркНа південь від палацу Ізабела Любомирська наприкінці XVIII століття звеліла облаштувати пейзажний англо-китайський сад за проєктом Шимона Боґуміла Цуґа, а на початку XIX століття Станіслав Костка Потоцький перетворив його на натуралістичний парк. Тут збереглася Гора Бахуса, біля якої король Ян III у 1680-х роках звів свою оранжерею. Ростуть тут величні дерева, посаджені окремо, зокрема дуб звичайний, пам’ятка природи.